Всесвітній день книги
#ТМК_2024_ХЦБС
24.04. Молодь обирає класику
Яку літературу сьогодні читають? Яка є найбільш актуальною?
29.04. Book mix "Романтики рідного міста"
Звертаємо увагу на інтимну лірику херсонських авторів. Ділимося ліричними поезіями херсонських поетів.
Цей вірш був написаний другом нашої бібліотеки вже на фронті. "Графе", дякуємо тобі, за твою творчість. Нехай любов береже тебе.
**************************************************************
Я буду з тобою, навіть коли ти далеко,
Я буду променем сонця в твоєму вікні,
До тебе я прилечу на крилах лелеки,
До тебе теплом я прийду у тривожному сні.
Поруч я буду з тобою у радості й горі,
Навіть холодним туманом тебе обійму,
Втому із тебе я змию хвилями моря,
Біль твого серця радо на себе прийму.
Голос почуєш ти мій у шелесті листя,
"Я поруч, не бійся" тобі я прошепочу.
І посеред степу, і на вулицях міста
До тебе теплим повітрям я прилечу.
Я ніччю тебе огорну і зоряним сяйвом.
Я хочу, щоб завжди від щастя всміхалася ти.
Тебе розумію без слів, розмови всі зайві.
Я дякую, що ти в серці моєму завжди.
Інтимна лірика від відомої херсонської поетеси Альони Мовчан.
"Світили очі у нічній красі"
Світили очі у нічній красі
І ми з тобою мчали за світи.
Я говорила про бажання всі,
Замовчала, що головне – це ти.
Ми обіймали ту безмежну ніч,
Губились серед зоряних світил.
Ти відкривав свої думки мені,
Бо знав – в рожевих мріях тільки ти.
Навіщо день, коли твоє тепло
Лиш темрява у змозі принести?
Нехай би очі знов від сліз пекло,
Лиш би з тобою мчатись за світи,
Тільки б тримати у долонях ніч
І прокладати до комет мости.
Я прилечу! Поклич мене, поклич!
Бо головне тепер в цій ночі – ти!
Анатолій Кичинський.
Тепер ти молодий, а був іще молодшим.
І мед тобі тоді здавався ще солодшим.
І молодість лилась недограним вином.
І роль коханця грав ти під її вікном.
Й вона через вікно, як стрімголов у воду,
вистрибувала в ніч, в оту нічну свободу.
І в жилах кров текла, не знаючи плотин.
І юна її плоть зі всіх своїх клітин
таких дзвінких пташок на волю випускала,
що ними ніч тобі співала, мов «Ла Скала».
І мокнув у росі зім’ятий твій піджак.
Й годинник твій ішов, здавалося, навспак.
І де вона тепер, ота роса, яку ти
з гіркого полину, з солодкої цикути,
з любистку, з лободи, зі всяких інших трав
зім’ятим піджаком, як мед бджола, збирав?
Катерина Марчук
ПРИГАДАЙ МЕНЕ
Пригадай мене і наше «вчора»!
Я чекаю зустрічі з Тобою:
Зустрічі, що ніжна й неповторна...
Згадка ця для мене є святою.
Я щаслива, що своє «сьогодні»
Ми удвох постійно розділяєм!
Дні бувають інколи холодні,
Та від них рятуємося чаєм!
Зупинись! Подумай про майбутнє!
Ти зі мною бачиш світле «завтра»?
Лиш одна хвилина незабутня
Усього життя, напевно, варта!
Пригадай мене і ті світанки,
Що навіки в серці оселились!
Ти беріг у пам’яті всі ранки,
Я за тебе подумки молилась!
Пригадай години хвилювання,
Як чекали ми своїх синочків!
Пригадай мелодію прощання,
Що лягала посеред рядочків!
Пригадай присвяти, щирі рими,
Що писала, навіть, серед ночі,
Почуттями ніжними, простими
Знаками, що інколи пророчі!
Пригадай мене і наше «вчора»!
Хай Любов, яка живе сьогодні,
Буде «завтра» світла, неповторна,
Бо в коханні душі не самотні!
Катерина Марчук.
Знов на папері життя мого спомин…
Серце ще б’ється, а значить – жива!
Пульс відчувається стомлено сонним:
Миті пригадую, вчинки, слова…
Долі секунди – на вічність акорди.
Пам’ять – неначе гітарна струна.
Кожен по-своєму щирий чи гордий,
Та головне – тільки він і вона!
Є те кохання, що згубить печалі,
Келих надпивши терпкого вина!
Мед на вустах серце згадує далі
І почуття, що малює весна!
Ніжний цілунок знов душу зігріє,
Ляже думками на чистий папір…
Сумніви зникнуть – здійсняться всі мрії,
Серце промовить: «Надійся і вір!»
